При цьому ані ставлення до природи, ані ставлення до праці чи громадських обов’язків – ніщо так не характеризує особисту культуру, як ставлення людини до людини і до самої себе. Оскільки джерело культури – в самій людині, то нехтування людиною і людськими стосунками в суспільстві у підсумку вплине і на стан суспільної культури. Культура людини передбачає єдність і гармонію її тіла і душі (психіки). Поняття «цивілізація» введено в науковий обіг французькими просвітителями для позначення громадянського правового суспільства, де панує свобода, справедливість. Це поняття було введено в суспільствознавство для позначення певної якісної характеристики суспільства, рівня його розвитку. Яковець визначає цивілізацію «як якісний етап в історії суспільства, що характеризується певним рівнем розвитку самої людини, технологічної та економічної бази суспільства, соціально-політичних відносин і духовного світу» .
Геккель ввів термін «екологія»— наука про відношення живих організмів і навколишнього середовища. Ліхачов — автор терміну «екологія культури». На початку XX століття виникає рух «космізму», представники якого (К.Ціолковський, В. Вернадський) розглядають Всесвіт як взаємопов’язану систему, а людство — як її елемент. Фізична культура — перетворення біологічного начала в самій людині; формування соціально необхідних навичок, умінь і якостей людського тіла. Регулятивна функція реалізується з допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Норми у формі звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів слугують засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі. Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет.
Стародавній світ[ред. | ред. код]
Культура складається з взаємопов’язаних частин. Зміна одного елемента призводить до трансформації всієї системи. Таким чином, культура є відкритою системою, що розвивається сама по собі. Різновид загальної культури, особистісне утворення, яке відображає ступень оволодіння фахівцем теоретичних знань і практичних умінь, рівень сформованості професійно важливих якостей що забезпечує високу ефективність діяльності підприємств.
Культурологія: українська та зарубіжна культура : Навчальний посібник
Саме цьому полягає її гуманістичний зміст. Марксистська концепція культури та її варіанти Марксистське вчення створювалося протягом приблизно одного десятиліття – з кінця 30-х до кінця 40-х років XIX ст. Предмет і завдання естетики як науки 1.1. Зміст поняття “естетика” Поняття “естетика” увійшло до системи філософського знання для означення…
Культура – статті – 2021
Діаметрально протилежну позицію займав революційно-демократичний напрям суспільнох думки, в якому увага акцентувалася на залежності культури від матеріально-виробничої діяльності людей. До недавнього часу поширеною було визначення культури, що не витримує сьогодні ніякої критики. Згідно з цим визначенням, «культура – це сукупність створених тим чи іншим народом матеріальних і духовних цінностей».
У цьому зв’язку культура постає опредмеченим втіленням гуманності. Людина настільки гуманна, наскільки вона культурна. Світ культури, будь-який її предмет або явище сприймаються як результат діяльності людей, спрямованої на обробку, перетворення того, що дано безпосередньо природою. В такому розумінні культура виступає як міра співвідношення природного і позаприродного (створеного штучно), віддалення людини від природи. Подібне розуміння культури розвивалось в минулі віки, особливо в епоху Просвітництва XVII—XVIII ст. Філософія цього часу, заснована на ідеї всезагальності людського розуму та його законів, природним чином пов’язала культуру з тими перевагами і благами, які несуть людині вдосконалення й застосування розуму. І оскільки розум був визнаний іманентною властивістю людини, то різниця між людьми, їх спільнотами і народами на цій основі виражалась тільки мірою розумності, кількістю тих прирощень, які несе з собою вдосконалення розуму.
Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність. Вона стає частиною учбового процесу на початку 90-х в навчальних закладах нашої країни. Поняття “культура” складне і багатогранне.
Культурна діяльність повинна бути інтелектуальною, творчою, продуктивною, новаторською, тобто не просто відтворювати, але постійно розширювати сферу людських можливостей. На зміну поняттю оригінального в традиційному змісті тобто висхідного до початків споконвічно древнього, котрому слід наслідувати як зразку, приходить поняття оригінальності як новаторства. Але реальна суть культури її специфіка обмежувалася рамками духовної діяльності як якоїсь абсолютної свободи людського розуму. Отже культура включає в себе все, що створено працею, розумом і творчою енергією людини. Слово «культура» є майже на всіх мовах народів світу. Термін «культура» вживається до всіх явищ, наслідків діяльності людини, починаючи з жител та знарядь праці і кінчаючи творами мистецтва. У цьому широкому розумінні в поняття культури включається вся історія та специфіка прояву людського суспільства.
Цілісну концепцію історії української культури висунув М. Грушевський (1866—1934 рр.). Вона базувалася на тезах самобутності і самостійності української культури. Одним https://ogo.ua/articles/view/2022-12-27/129076.html з перших він піддав сумніву і критиці теорію єдиної монолітної культури Київської Русі, доводив існування різних етноплемен ще за епохи трипільської культури.
Люди спілкувалися з богами так само, як один з одним. Міфологічне мислення як форма колективної свідомості становить величезний пласт культури, є культурною реальністю і, одночасно, містить уявлення про культуру у стародавніх. У цьому випадку сприйняття культури передбачало поклоніння, шанування, культ. Творчість культури почали розглядати у двох зрізах. По-перше, у зрізі роботи суб’єкта творчої діяльності із самим собою. Це — рефлексія щодо внутрішніх передумов апперцепції на предмет виявлення, осмислення і перебудови форм сприйняття реальних можливостей наявного стану культури. Ця робота передбачає усвідомлення і заперечення отих «ідолів», про які писав ще Ф.
Іноді культура дійсно може пригнічувати спонукання людини, при цьому не виключаючи їх повністю, а визначаючи умови, за яких вони можуть бути задоволені. Здатність культури управляти людською поведінкою обмежена біологічними можливостями людського організму і межею знань, які може засвоїти людський мозок. Вплив культури обмежують також фактори навколишнього середовища, вони можуть перешкоджати формуванню деяких моделей культури.
Recent Comments